Нас літаки розносять крізь тумани,
і потяги під нами стугонять.
Та білі плями ми шукаєм марно,
в науці вже нема таких понять.
Стомився світ народжувати диво,
примхливість розуму не має меж.
Та знову ми женем понад обривом
коней у екстремалі. Але все ж…
Ні шал новин, ускладнення застуди
вже не страшать.У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі…
В'ячеслав Семенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
