Крізь скалки та дзеркальні блиски
Згортає пам’ять свій сувій.
І вицвілі від часу списки
У вузол скручує живий.
Слова мастять неспішно рейки,
Зіниці миготять в пітьмі.
І голоси — згорілі стейки
Скриплять і кришаться крізь дні.
Кипить у венах чорна кава,
Думки — розбитий грамофон.
Вони вночі співають мляво,
А днями рвуться в телефон.
Там сценою — перон і зірка,
Гуляє розсип гіркоти.
Нога. Капрон. Коліно. Стрілка.
Підбори… Крок із темноти.
10 вересня 2026 р.
