Я б хотів писати більше, але слова вже давно не римуються
Я підіймаю архіви, щоб трохи вирівняти заледенілий стан
Всі вірші про те, чого не існує і що ніколи не збудеться
Нескінченне роздирання майже загоєних ран
Так тече свобода – талим снігом прострочених слів
По дорогах обтоптаних зграєю недопоетів
Я говорив дуже довго, кричав, як міг
Щоб зібрати у купу непотрібні шматки моментів
Де життя переводить картинку через копіювальний папір
На полотна з альбому "Лютий. 20 аркушів. А4"
Те що в книгах ховають під найменший шрифт
В наших життях зараз виділено курсивом
<br>Анні Тім
