Будь ласка дивись на мене своїми очима…
Там де ніколи не було засудження
В мене забагато тягаря за молодими плечима…
Я чекаю своє пробудження.
І колиску стару гойдаю,
А в колисці думки та мрії…
Увесь час я на щось нездійсненне чекаю,
Хто ви,люди? І які будуть ваші подальші дії …
Сподіваюсь вас хтось зігріє…
До себе тягну в обійми
Без любові душа сивіє…
Живучі на лезі гострої рими,
Хай любов моя до Всесвіту лине!
Знімайте! Бо вже забагато гриму.
Любов це те що ніколи не згине…
Любов в очах залишить єдине,
Що залишиться в пам'яті димом.
То якісь відголоски дива?
– Ту людину яка правдива…
І під різною призмою різна
Десь забагато капризна
А десь забагато впливу….
Яка вам така потрібна?
Я не даю свого місця гніву.
Так прошу! Дивись на мене своїми очима!
А почути можеш будь-що ….
Я народжую болісну риму
І не жалкую більш ні про що.
А я просто сиджу і дивлюся на зливу….
Як непрошений гість у чужій непохитній душі…<br>Маргарита
