"Біль, який гартує"

Буває стан, коли уже не треба…
Порад безглуздих, голосних промов.
Свій погляд, піднімаючи до неба.
Я тільки прошу, тихо, без розмов
Душа твоя, неначе скам'яніла.
Немає більше, радості в очах.
Своє життя,прожити,ти хотіла
Однак лиш сльози,на твоїх щоках…
Твій кожен день, наповнений стражданням.
Фальшиві погляди, кидають звідусіль.
Твоє життя, неначе покарання.
На серці чутно, невгамовний біль…
І ти живеш із думкою про мрії.
Які дають надію й відчуття.
Кидаєш погляд, вибуху стихії.
І кроком линеш, тихо в забуття…
<br>Марія Гринчик