Вечір тінь опустив на землю,
Стих раптово пташиний спів,
Не став промінь гріти оселю
І рум'янцем на заході сів.
І роса вслід на трави впала,
Стихла хвиля, між верб лягла,
Сова в сутінки закричала
Та так голосно, як могла.
Комарів уже писк від вуха
Відганяла чиясь рука,
Хтось си́дячи тишу слухав,
Когось втома додому вела́.
14.05.2026.
Ганна Зубко
