І сонце тут не так з-за обрію встає,
І вітерець не так мою чуприну обвіває.
Я тут ходжу бруківками твоїми,
Та повернуть в свій дім душа моя воліє.
Ти прийняла, Одесо всіх, хто б не прийшов,
Ти не питала, розкриваючи обійми.
Дала нам їжу, хліб та кров,
Хоч і тобі вже болю заподіяли.
Та все ж, Одесо, ти мені прости,
Що я любов свою тобі не залишаю.
Бо серце все ж щемить і так болить,
Не забуватиме свого рідного краю.
02.05.2025.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
