– Волога сірість –
Прокинувшись зі сходом,
я чаю листя заварю,
і за робочий стіл сідаю,
журнал до себе підтягаю.
Така накинулась журба,
що в реалі й не описати,
за тими білими снігами,
за безкінечним синім небом,
за піною, солоною, морською,
за трескітом нічного попелища.
Щасливими були ті миті,
тепер зосталися лиш сірі,
тліючі, прообрази в умі,
що із теплом і горем споминаю.
Роботи непочатий край,
думки ті тільки докучають,
бо вже в минулому ті дні колишні,
примушують вони мій світ сіріти.
(Автор: Сильвестр Кривенко)
Сильвестр Кривенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
