Вона була лиш шансом на кохання
І тонким натяком на світло вдалині,
Немов несміле, перше привітання,
Що розчинилось в гомінкому дні.
Вона була як тиха передмова
До книги, що лишилась в стороні.
Несказане, напівзабуте слово,
Що добру вість залишило мені.
Минуло все… Лишився тільки спомин,
Як відблиск сонця на старій стіні.
Вона була коротким гулким громом
У чистій і глибокій вишині.
Вона була лиш шансом — тільки миттю,
Яку не встиг я втримати в руках.
Та крізь тумани, крізь земне століття,
Її вогонь світитиме в роках.
03 травня 2026 р.
