Вона — мов світанок у тиші безкраїй,
Де сонце торкається ранніх росин.
В її очах — небо, що знову чекає,
На диво, народжене з наших хвилин.
Вона — мов мелодія хвилі у морі,
Що грає на струнах небесних чудес.
Її погляд — політ, вічність в просторі,
Я в її погляді знову воскрес.
У ній — цілий світ, де душа відпочине,
Де навіть мовчання співає теплом.
Вона — моя віра, мій спокій, причина,
Щоб жити, кохати і бути добром.
Її очі — вічність, де час не лякає,
Де серце забуло про страх і біль.
Вона — наче промінь, що все проникає,
І робить із темряви свій ніжний стиль.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
