"Вона любила"

Вона любила гарні квіти.
Слова, які чіпали душу.
Життю, прекрасному радіти .
Лиш чути тихо,я залишу…
Без зайвих слів,і без вагання
Стиснувши волю у кулак.
На мить забула про кохання.
Відчувши волю,та однак.
Неначе тихо,рве від болю.
А серце плаче від нудьги…
Змінивши,непокірну долю.
Немає гірше від туги.<br>Марія Гринчик