Чому так вабиш ти мене?
Якими чарами чаруєш?
Моє ти серце мовчазне
навіщо поглядом шматуєш?
Навіщо посмішка твоя
мене тримає у полоні?
В душі твоїй живу не я.
І не мене твої долоні
до себе гаряче прижмуть
в пориві пристрастнім любові.
Своєю не мене назвуть
п'янкі вуста твої медові.
Між нами прірва. Далечінь.
Ти майже принц, я – з простолюду.
Я знаю: в тишу сновидінь
твоїх приходити не буду.
Я знаю: все даремно знов.
Ти ніжних слів мені не скажеш.
Пора на паузу любов.
Та тільки серцю не накажеш…
<br>Дар'я Коневецька
