Чому так вабиш ти мене?
Якими чарами чаруєш?
Моє ти серце мовчазне
навіщо поглядом шматуєш?
Навіщо посмішка твоя
мене тримає у полоні?
В душі твоїй живу не я.
І не мене твої долоні
до себе гаряче прижмуть
в пориві пристрастнім любові.
Своєю не мене назвуть
п'янкі вуста твої медові.
Між нами прірва. Далечінь.
Ти майже принц, я – з простолюду.
Я знаю: в тишу сновидінь
твоїх приходити не буду.
Я знаю: все даремно знов.
Ти ніжних слів мені не скажеш.
Пора на паузу любов.
Та тільки серцю не накажеш…
Дар'я Коневецька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
