Віват, прийдешній день, тебе стрічаю!
Твій ранок дихає сирим свинцем.
Я більше не розбризкую відчаю,
Не закриваю від вітрів лице.
Ти розрізаєш ніч, немов бляшанку,
І сиплеш іскри з-під залізних вій.
Твоя зоря — це перша кров світанку,
І виклик на останній чесний бій.
Скрегочуть шестерні німого неба,
І розсипається старий граніт.
Мені ілюзій від життя не треба,
Лиш дай вогонь, щоб випалити лід.
Ти обіцяєш лезо й денні справи,
Холодну правду — тиху і шорстку.
Я підіймаю філіжанку кави
За цю жорстоку, чисту висоту.
08 липня 2026 р.
