Вітер чеше все клена чуб,
Загляда́є в густий квітник,
Доторкнувшись чиїхось губ —
Засоромлений, раптом зник.
Заховалося сонце вслід,
Поросив дрібний дощ асфальт,
І долину, й широкий брід,
Що край річки неначе брат.
Впали краплі в бур’ян, між трав,
В щебет, крики рябих сорок,
Вітер коси уже чесав
Вербам біля густих осо́к.
01.01.2026.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
УВАГА!
Вірш написано вдруге
із-за змін в останніх двох рядках.
Прошу вибачення!