Стрепенув вітер явором, листя
Полетіло на землю сиру,
На калини ягід намисто,
В пожовтілу уже траву.
Сколихнув верболозу гілля —
Й листя миттю уже в воді,
Підмиває яка коріння,
Кладе хвилі в пісок мутні.
Чесав коси ще, плів березам,
Очеретом весь час хитав,
І ламав щось, неначе різав,
Та від скоєного тікав.
28.06.2026.
Ганна Зубко
