Розгойдує все сильніше, на гойдалці життя!
Гойдає як востаннє – завзято, до упору…
І ти на ній сидиш – як мале, налякане дитя –
Тримаєшся руками, хоч за якусь опору…
Та стабільності на гойдалці ніякої нема,
Ніколи не було, й напевно, ще не скоро буде…
І перед очима завжди: то небо, то Земля,
Радість-сум, надія-відчай, самотність-друзі..
