Вони клялись на Біблії, клялись на крові,
Казали: Україна — понад усе.
Та поки хлопці гинуть на фронтовій,
Вони пиляють гроші, мов праліс віковий.
На тендерах — мільйони, відкати — рікою,
На «гуманітарці» — жирний зиск.
Мародери в костюмах, з усмішкою клейкою,
Відмивають бюджет, наче брудний грошик.
Будинки в Дубаях, авто — на мільйони,
Поки солдат збирає на дрон чи броню.
Їхні «захисти» — рахунки закордонні,
А не служіння, не шлях на війну.
Вони — «еліта», недоторкана каста,
Роками сидять на схемах і жилах.
Їхня «чесність» — декорація з пластика,
Прикриття для зради у білих сорочках.
П’ють каву в ресторанах, креслять «плани»,
Як ще урвати, як ще обійти.
Для них війна — це золоті фонтани,
А не біль країни і крик вночі.
А ми стоїмо в чергах, скидаєм «копійку»,
Вірячи: дійде — на фронт, не в тінь.
Та бачимо, як «свої» крадуть кожну нитку
І їдять країну, що стікає в крові.
Ми — солов’ї. Ми пам’ятаєм імена
Тих, хто продав і мовчки дивився.
І прийде час — не крик, не війна,
А правда, від якої ніхто не сховається.
Бо гроші на крові не дають життя,
Вони — як іржа, що точить зсередини.
Пам’ятайте: над вами є влада одна —
Народ.
І він довго пам’ятає.
