Напевно на світі існують дві мови,
Дві душі які співають про життя.
Одна народилася на горі,
Друга серед лісу і степу.
Течуть крісь століття мов ріки.
Прославляють свій народ і краєвид.
Хтось звертається до пращурів своїх.
І повертає минуле в сьогодення.
Краса народів в кольорах тонів.
Танцями і піснями зачаровують усіх.
Квіти лотоса і колоски пшениці вирують у піснях.
Про життя народів і великих битв розповістять вони.
Втручання в історію древніх богів,
Змінює хід історії людства.
Народна віра повстає з пекла,
На весь світ вона звучить.
Укріпляє вона воїнів на полі битви,
Дає настанови молодим поколінням.
Сльозами і потом здобувають її.
Школах навчають мудрості її.
Ой летіли лелеки до дому,
Звістки приносять,як листи.
Мати чекає на повернення сина.
Словами промовляє і сльозами вкриває.
Пісні народу України линуть з душі кожного дня.
Радості і журбі линуть вони.
До людей і неба звертаються матері.
Про мир і спокій просять щоденно.
Тамільська і українська мова,як дві сестри,
Співають і передають про тимчасове і вічне.
Боротьба добра і зла вічно створені в недрах народу.
Доносять смисл кожній людині.
Народ зберігає і передає всім.
Пам'ять не буде знищена іншими.
Це голос душі народу,
Як фенікс постає з попелу.
Денис Третяк 14.07.2026<br>Денис
