Ти чорним ангелом була,
Звичайний світ мій ти розбила.
Крило майнуло — і пітьма,
Немов магніт, із курсу збила.
І світлим ангелом була,
Як те́рни на шляху́ змітала.
Розтанула глуха туга,
Полинну гіркоту забрала.
Цей запах лине звідусіль,
І плинуть сни примарним шовком.
Ти то полин, а то ваніль,
Дихання ніжне — погляд вовком.
Ти — два крила в один політ:
Одне — пітьмою з неба ллється,
А друге — сонцем гладить світ…
Перо смолисте й сніжне в'ється.
Де час заплутався в дротах,
Мій ніжний ангел відкрив двері.
Одне крило — широкий шлях,
А інше — це мої химери.
30 липня 2026 р.
