ДОБРИ́ДЕНЬ, ДОНЮ!

Добри́день, доню! Як живеш?
Давно тебе чекаєм,
У вікна дивимось, чи йдеш,
В воротях виглядаєм.

А знаєш, доню, в нас зима,
В снігу усе подвір’я,
Морозів сильних не бува,
А сніг пухкий, як пір’я.

Покрита льодом річка вся,
Знедавна млин працює,
Зерно змолотим — кабанця
До літа відгодуєм.

За кілька днів та до Різдва
Корова отелилась,
Тепер удосталь молока,
Приїхала б, напи́лась.

З собою курку узяла б,
Сметани, хліба з печі.
Батько покашлює, заслаб,
Біль поміж груди, плечі.

Десь зник наш пес, давно нема,
Незвично без собаки.
Бабуня дуже вже слабка,
Виходить ледве з хати.

А так — все добре, був сусід
В лікарні, серце хворе,
Вже в санаторій їде дід,
Охоче, бо там море.

Все описала у листі,
А ти ж гляди — озвися!
Хвилююсь, боляче мені…
(І сльози полили́ся).

Приїдь, посидим як колись,
Колядку заспіваєм.
За нас ти, доню, не журись.
Хай Бог благословляє!

28.12.2025.
Ганна Зубко