Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

Допоки світ прожовує годину

Світлана Сомош

Кімната дихає овечим хутром, Кути загострюють іржаві леза. Слова, що впали в світ металобрухтом, Примерзли в чашках, як гірка аскеза. В душі — кишені вивернуті літа, Де замість сонця — протяги з полину. Ми вчилися мовчати й не боліти, Допоки світ прожовував годину. А за вікном, де ліхтарі прикуті До мокрої бруківки, мов рабині, Осінній вітер вишиває ртуттю Твоє мовчання, зіткане з гордині. І кожен крок углиб цієї ночі — Це спроба проковтнути гострі цвяхи. Там місяць — невсипуще срібне око — Скидає тіні на голодні страхи. 28 жовтня 2026 р.

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.