Дорогами покрита карта Долі і на долоні наче вишитий рушник, і сивина вже від подій крадеться в скроні, але назад Ти оглядатися не звик.
У річці часу викупаєш серце і відмахнеш рукою спогади сумні.
Лише залишиш потаємних сліз озерце, що через душу радістю колись текли.
І пройде ніч і буде знову Ранок… Чуєш?!
І ще одна дорога знову поверне у Дім!
І буде в тому Домі … Чуєш?
Буде жити знову радість…
І будем… Чуєш?..
Будем жити Ми у нім…<br>Довбня Наталія
Сильно. Дякую. Зцілення, надія та прийняття минулого заради руху у майбутнє. Ресурсний зміст і текст. Дякую