Дощ іде… немов благає тиша,
Краплі б’ються в шибку, мов в жалю.
То не просто хмари плачуть вище —
То сльози матерів в чужім краю.
То їхні молитви, злітають Богу,
То болю їхнього немає дна.
Коли сини ідуть в вічну дорогу,
Упала в кожну краплю їх вина.
І дощ шумить… та у його мові,
Живе благання: “Бережи дітей”.
Вплітається печаль у пісні і у слові,
І світ стихає поміж тих пісень.
А мати жде… і знову дивиться у хмари,
Бо там, де дощ і серце там болить.
І хай би час загоїв всі удари —
Та плаче небо… плаче кожну мить.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
