Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

ДУЕЛЬ

Світлана Сомош

Там, де вгризаються зубами в ціль, Де вдих — початок, видих — вже межа, Зійшлися двоє у запеклий бій: Сліпа Удача й Смерть, як тінь ножа. Удача кості кидає у літ, Сміється в очі, сипле іскри світла. Жбурляє сміхом у польоті щит, Що під вогнем на мить одну розквітне. А Смерть стоїть, холодна і німа, В руці тримає виточені коси. Вона не знає жалю і вагань, Лиш тихо множить кулі і покоси. — Віддай! — Удача рветься крізь цей бій, — — Він має жити й бачити світанок! — А Смерть шепоче: — Стій, він уже мій, Це буде його перший сірий ранок. Іскрить залізо, кришиться граніт, І кулю на ходу Удача ловить. Смерть тінню падає на кожен слід — Вона метає кулі, не говорить. Не позіхає Смерть — бере своє, Коли Удача раптом запізнилась. Та доки серце в грудях ще живе — Вони ведуть цей бій собі на милість. І в кожнім кроці, де триває рух, Де куля мимо цілі пролітає, Удача береже юнацький дух, А Смерть похмуро час в собі стискає. 31 травня 2026

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.