Уже кличе дорога птахі́в
В свої далі безмежні, безкраї,
Й вітер першим угору злетів,
Коли крила ті в небо здіймали.
Літо дивиться з жалем услід,
За́йде осінь — жалю́ ще добавить,
І на серці жаль попелом ліг,
Сумувати ще довго заставить.
27.08.2026.
Ганна Зубко
