Вона — мов світанок над морем кохання,
Де сонце торкає хвилі тепла.
У погляді — ніжність, у слові — бажання,
А в серці — безмежна любов ожила.
Її дотик — політ, що не знає упаду,
Її голос — музика ранніх зірок.
Коли поруч вона — не потрібно параду,
Бо світ зупиняється на мить між рядок.
Вона — наче подих весняного вітру,
Що душу торкає, немов поцілунок.
З нею й мовчання стає привітним,
А кожен момент — мов небес подарунок.
Жінка з душею небес і бажання,
Ти — казка, що світ оживила мій знов.
У кожному погляді — вічне зізнання:
Моя ти, єдина, мій сенс і любов.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
