Зараз

Живемо так,
що треба зараз жити,
не довго думати,
не відкладати.

Бо життя
не запитає,
що ти встиг зробити,
не запитає,
чого хочеш ти.

Над головами —
дрони та ракети,
«шахедИ»-камікадзе…
Це війна.

І хочеться нам очі на реалії закрити,
відкласти все на завтра,
бо
немає сили, часу, втома давить,
нема натхнення, віри, впевненості.

Та час не жде,
а життя не вічне.

Нас не чекають —
ми чекаєм щось.

Потрібно жити.
Нам потрібно жити
у цю ж секунду, хвилю чи годину, день.

Ми не приречені на смерть,
ми не встигші жити.

Живіть, любіть, робіть!

У нас немає часу
на довгі роздуми й вагання —
потрібно зараз,
в цю швидкоплинну мить.
Вікторія Дадика