Я торкнусь невизначеної долі,
Що вона мені тут назурочить?
Там, за старим батьківським сараєм,
Розгулялася гроза вночі.
Я у снах піду своєю стежкою,
Промайнуть роки мого дитинства.
Час його здається закоротким,
І не зчувся, як зібрав намисто.
Там за полем залишилась хата,
Батьківський сарай від смутку покосився.
Де б не грала із тобою доля, брате,
Ти у снах там назавжди лишився.
Відшумлять дощем усі тривоги,
Віділлється смуток із душі.
І прозоре небо край порога,
Впаде в руки, наче у коші.
Де б ти не ходив, болючі кроки
Змиють з серця зливи та дощі.
Там знайдеш свій затишок з дороги,
Де світили вікна уночі.
Батьківська там хата за широким полем,
Батьківська наука і святі вогні.
Все, що взяв з собою, як пішов у долю,
Все те знадобилось у твоїм житті.
14.08.2026
