Звичайний день,
Зима стоїть морозяна та біла,
Не чути му́зики, пісень,
Лиш диктор говорила.
Щось про політику, війну,
А далі — про погоду,
Лишаю радіо та йду
В сусідній двір, по воду.
Корба поскрипує, стара
Уже криниця, стогне,
Ланцю́г торкається відра,
Угору воду тягне.
І знову „рип” та „рип” з-під ніг,
Уже назад, з водою,
Переступивши десь поріг,
Займаюся плитою.
Дрова потріскують в вогні,
У хаті димом пахне,
Дороги край і двір в вікні,
Пустий, біли́зна сохне.
Сідає сонце і мороз
Шибки́ ще більш малює,
Лякає холодом, тако́ж
Узорами дивує.
18.01.2026.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
