У час, коли тіні стискають світанок,
Коли земля мовчить, під тяжкою долею,
Палає у серці невидимий вогник —
Золотої свободи що дихає волею
Вона не кричить, не ламає кордонів,
Не просить вклонитись, не ходить у славі,
Лише б’ється всередині, мов у долоні,
Сердечко маленьке в пташиній оправі.
Воно — наша воля, наш подих, наш простір,
Наш вибір і істинна та крок у майбутнє.
І навіть коли світ здається нам гострим —
Це серце тримає, не дасть нам забути:
Що ми — нездоланні, народ наш все зможе,
Що світло жевріє навіть у темряві ночі.
Золоте серце свободи — це Боже
Нагадування: ми сильні… ми пророчі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
