Це колір відчаю, пустельний зомбі знак
Перемежований глухим ракетним криком
Він нависа безжально, як будяк
Над ніжним паростком мечем дволиким
Зелений розпач, чорна глибина
Бринять неспішно болем і печаллю
Незрозуміло, то чия вина
Впилась в дітей смертельною спіраллю
Ми безпорадно валимось у прірву
Амебно поведІнкових основ
Як Фенікс з попелу, як річка з вирви
Тваринно виринаючи ізнов<br>Валерій
