Зустрінемо любов!

Найхолодніші ночі полонили Київ,
Оскомою журба стоїть в душі.
Зчорніле небо, з димом темно-сірим,
І падають сніжинки в самоті.
Прогрузнув Світ в пекельному мовчанні.
Усі сліпи, начхати на життя!?
Тепер одні, без віри в сподівання,
А може трапляться іще дива!?
А може й справді найтемніша ніч перед світанком?
І саме зараз розпочався лік?..
Без сподівання, в розпачі на ґанку:
-О, Боже, як дожити вік!..
Ми люди дуже сильні та сміливі.
Не демонструємо – це правда, але біль…
Терпіти навіть нам уже не сила.
Блекаут у душі, туманна ціль…
Химерні хмарочоси похилились,
Зруйновані останки почуттів…
О, якби лихо в Світі зупинилось –
Жили б у щасті, через мрії снів…
Та ми ще тут! Ще не застигла кров у жилах!
Так, мусимо – ніхто крім нас, що ж знов!
І так багато вже братів в могилах –
Заради них зустрінемо ЛЮБОВ!..
ND💗<br>Надія Холод