З шипшини намисто дарує знов осінь,
А ти у думках залишився ще й досі.
І як не стараюсь, забути не можу.
Знайдеш собі іншу, на мене похожу.
Не довго тривала любов та облесна,
Згубились у водах давно уже весла.
Хотів би вернутись, та я не чекаю.
Таким як ти став, я уже не кохаю.
Ще спомин пекучий, далекий озветься,
Не швидко ще стихне той біль і минеться.
Позбутись його я поки що не в змозі,
З шипшини намисто дарує знов осінь.
<br>Тамара Назарук
