Вона гірка. І цим тримає.
Без обіцянок і прикрас.
Кава мовчить — і я мовчу з нею,
Не розбираючи себе на раз.
Я п’ю її не для відваги,
Не щоб тікати від думок.
А щоб зібратись без напруги
В один спокійний ковток.
У ній нема ні сили, ні бою,
Ні правильних, гучних фраз.
Є тиша, взята разом зі мною,
І ранок, що витримав нас.<br>Тетяна Осипенко
