У холоді зими
Згадаєш тепло літнє
Ще довоєнні дні
Епоха – море житнє.
Коли були ми молоді
І соки буйні грали
То ноги ще мої худі
До місця того поспішали.
Бездонна неба синь
І вітер бризом лине
Крізь ту дніпрову рінь
На острів в центрі України.
Під синім небом золотів пісок
Немов державний прапор
І обпікав гарячим крок
Бо пломінь з неба крапав.
У сонячнім вогні
Без одягу дівчата
У ті далекі дні
Любили загоряти.
І лоскотали промені
Округлі перса напоєнії медом
Вогонь будили у мені
Немовби Зевса пристрасті до Леди.
Стрункий і тонкий стан
Студентки – німфи у Діани
І чоловік серед оман
Поволі тихо танув…
8 січня 2026.
<br>Олексій Пекун
