Коли наступить та весна,
Чи літо, чи зима,чи осінь,
Коли почую "закінчилася війна"
Й крізь хмари я побачу неба просинь.
Коли почую щебет солов'я
В ранковій тиші без тривог і страху,
Коли побачу,як моя сім'я
Разом зі мною слуха пісню птахи.
Коли це станеться?…Коли?…
На жаль,не бачу ні кінця,ні краю.
В молитві зводжу я долоні догори
І так як всі,також надію маю.
Що прийде той благословенний день,
Без жаху ,вибухів,сирен і болю
І я почую відголос пісень
Про мир,надію,щастя,волю.
Повернуться до мам сини,
А до дівчат,жінок – кохані.
Малята кольорові бачитимуть сни
У передсвітанковій тихій рані.
З полегшенням подумаю тоді –
Ну от і все,і слава Богу!
І легкість з'явиться в моїй ході,
І зазбираюся тоді в дорогу.
Щоб знову увійти у рідний дім,
Перехрестившись, поклонитися порогу.
Щоб ще пожити в мирі в домі тім,
Щораз сердечно дякуючи Богу.
<br>Світлана Кінебас (Бондаренко)
