Конвалія

Росла у гаю конвалія
Під кленом високим
Від негоди захищалась
Під гіллям широким.

Та недовго була поруч кленова допомоги рука,
Та недовго раділа конвалія біла,
Невдовзі її життя стало мукою –
Рука людська їй віку укоротила.

А зірвав її один панич,
Та й поніс конвалію в велику залу.
Поставив її у вазу панич,
А сам пішов готуватися до балу.

Там, у залі музика
Така гарна грає,
Але квіточці та музика
Конваліїне серце крає.

А того панича у вальсі закрутило,
А про конвалію не згадав,
Кинув квітку зів'ялу,
А про її горе не думав, не згадав…
Максим Микитенко,
26.12.25
Максим Микитенко