Новий день приходить знов
Під звук сирен і голосних розмов.
Не маєш віри в роздумах своїх,
Лиш чуєш тишу — подих днів пустих.
Відчути хочу гомін своїх мрій,
Палких емоцій і живих надій.
Бажання жити й створювати світ
Без страху втрат в одну лиш мить.
Навколо люди всі такі чужі,
Похмурі лиця втомлених подій,
І темно в вікнах забудов тяжких,
Де тіні гублять спогади живих.
Шукаєш промінь мирного життя,
Турбот щасливих, безпеки відчуття.
Та час нас тягне дорогою життя,
Де кожен день шукаєш світле майбуття.
Та сили є, й кохання — як броня,
Зігріє думка в темні вечора.
Згадаю мить, де подих твій п’янить,
І рук тепло, де хочеться спинить.
Відчую знов повітря свіжого
Крізь дим війни і неба сивого,
Крізь днів сумних і сонця тьмяного —
В іскрі є віра, полум’я живого!
Грищук Ірина
