Крізь скло екрана дивиться на слід — І не на нього, лиш на тінь емоцій. Якби не стріла — було б менше бід? Навряд…а серце й досі не на тому боці. Вона пройде крізь терен і вітри Крізь шрами пам’яті, крізь темінь забуття, І зранку знов читатиме його в зорі Немов торкнеться краю ефімерного життя. Вона кохає зовсім не його — А світ, куди пускав без слова, Той запах, що лишив парфум давно, І теплу осінь, в листі прілім знову. І усмішку його — де він такий живий Його уста — солодкі й заборонні, І дотик рук, як храм її надій, Де ніжністі полон, але безкровний. Вона не дивиться до холоду -екрана Її очам та відстань -не крива Лиш серце ниє тихими ночами-кава .. Де геометрія не множиться на два.
Елеонора
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
