Ти мій сум, моє кохання,
В поемі цій ще не кінець.
Лиш біль сердечного страждання,
Не зміг завести під вінець.
-Мені нікого вже не треба,
Сказала ти мені.
Лише плакуча верба
З тобою у ці дні.
Ти вже готова до зірок,
Я обіймаю твої руки.
Ти робиш несміливий крок,
В очах лиш біль і муки.
Легка, як ангел неземний,
Твоя душа небесно чиста.
А погляд твій такий сумний
Бо долі шлях такий тернистий…
