Чому безцінна людська
Думка така неважлива?
Чому не спада луска,
Додавши оперного мила?
Чому хтось має більше прав?
А як же людяність, дитя?
Один украв та інший вкрав…
Лишилась на столі кутя.
Кутя, тяжкою працею
Здобута, сльозами й нервами.
Поки хтось збігав за плазмою
Й маніпулював антенами.
Ми всі маємо працювати
Там, де таланить,
Там, де душа лежить,
І будемо здобувати міріади.
Працюй, поки не заболить спина,
А тоді відпочинь по заслугам.
Не забувай, що ти – людина,
Не віддавайся ти ворюгам.
