Пила́ маніпуляцію й брехню,
Коктейлі фальші, змішані із диму,
Бо вірила вона у міць вогню,
Поки з плечей не скинула злу зиму.
Прийшов той час, коли сказала: «Все!»
Порвала вщент липку, отруйну нитку.
Звільнилася, і вже його не жде,
Лишивши фальш у попелі без вжитку.
А біль накочувався звідусіль.
Він випалив усе, що накипіло.
З душі змивала вперто чорну сіль,
Яка вп'ялася в тіло і горіла.
Вона упала — біль забрав своє.
Душа її від цього болю вмерла —
Спинився пульс її душі і те,
Що берегла в житті, судома стерла.
А він гадав, що смикає нитки,
І правив за кулісами запекло.
Та обрубала вже усі зв'язки —
Розсипалося вщент лялькове пекло.
Поставила на землю тяжкий хрест.
Туди, де мертвий світ похоронила,
І де колись горів брехливий міф —
Тепер звучить її здобута сила.
19 липня 2026 р.
