Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Лірика

703 вірші у цій рубриці

Окутатись теплом

Я хочу сонячним укутатись теплом І зберегти навіки все, що серцю миле. Та за моїм заплаканим вікном Лише похмура осінь має силу. Згорають дні мої як старі ті листи Які написані були у сильну зливу. І вже нелегко в них надію віднайти Й читати знову їх я не знаходжу силу. Нехай той смуток стихне у душі Дощем проллється й туманами розтане, А я тихенько напишу про це вірші Що все минеться й новий день настане. Бо кожен смуток має свій кінець Як за зимою, знов приходить літо. Розгонить чорні хмари вітерець І знову се

Автор Іщенко Ірина

Читати повністю

Під шкіру

Я лізу до тебе під шкіру, По венах течу в саме серце. Прийми мене, як прийняв віру, Спивай, як настоянку з перцем. Я стану рогівкою в оці, Щоб бачити світ цей так само. Мій слід буде в кожному кроці, Співай — я є твоє сопрано. Сховаюсь між звивин у мозку, Щоб мрії й бажання всі знати. Може, десь перебільшила трошки… Вже без мене тебе не впізнати.

Автор Христина Марищук

Читати повністю

ЛЮБИ МЕНЕ, ПОКИ Я Є

Люби мене, поки я є, Поки ти зможеш поряд бути, Коли кохання є в душі, Признання зможу я почути. Люби мене, поки я є, Хоч час із тобою розлучає. Ми разом довго так ішли Крізь відстані, біду й печалі. Люби мене, поки я є, Поки дарую тобі ніжність, Поки готова все простить, Повірити у твою вірність. Люби мене, поки я є, Ціни життя кожну хвилину, Допоки поряд буду я — Тебе ніколи не покину. Люби мене, поки я є, Бо завтра може вже не бути, Коли погасне світ в очах, Мене не зможеш повернути.

Автор ЛАРИСА КВАЧКО

Читати повністю

Я ТАК ОЧІКУЮ НА НАШУ ЗУСТРІЧ

Я так очікую на нашу зустріч, Коли побачимося знов. Замре годинник у цей вечір, Щоб мить спинити нам обом. Я з радістю піду тобі назустріч З усмішкою, що не приховує любов, І в цей омріяний наш вечір Нове життя почнеться знов. Я уявляю, як тебе побачу І дуже міцно обійму. Усе, що мав мені сказати, я почую, А те, що відчуваю, — я скажу. З тобою залишимось навічно, І не розлучимося знов. Кохання буде наше безмежним, Щоб бути нам щасливими разом. Тоді я найщасливішою стану, Коли побачу очі я твої, І ти назвеш мене

Автор ЛАРИСА КВАЧКО

Читати повністю

Пʼянкий туман

П’янкий, прокурений туман гуляв містами, Цілуючи алей холодні скроні, До вечора прощаючись з зірками, Моє просоння твої гладило долоні. Блідий ранковий дим ховав розкутість, Магнолій цвіт — парфумом попід небо. Йшла ніжність з темнотою у забутість, Хоч саме вдень найбільша в ній потреба. Блаженна тиша панувала світом, Зім’ята постіль віддавала теплотою. Наше кохання танцювало з млосним літом, В той час як щастя розливалось рікою.

Автор Христина Марищук

Читати повністю

І ось я тут

Я уявляла геть по-іншому життя І думала: у кожнім дні — маленьке свято. Блукала в мріях, мала хибне сприйняття, Надіялась на феєричне майбуття щиро й завзято. Реальність підкрадалась по чуть-чуть, Ховаючись у місяцях й хвилинах, Маскуючи свою марудну суть У повсякденного життя довжинах. І ось я тут. І ось я знов ніде. Звичайний пересічний перехожий. Буденність мене, мов раба свого, веде У місто тих, де один з одним надто схожий.

Автор Христина Марищук

Читати повністю

Те, що не згасає

Ти мені робила на недолю, На самотність, біди і печалі. Все чекала, коли витиму від болю, Та не знала: маю плоть міцнішу сталі. Ти хотіла бачити, як здамся, Мріяла, що доля відвернеться, І по світу босою подамся — Серце знову на шматочки розіб’ється. Тебе трусить всю, бо я щаслива. Хай нутро лихе тебе з’їдає. Думала, я згасну? Я смілива! Маю в серці те, що не згасає.

Автор Христина Марищук

Читати повністю

Відлуння серед тиш

Годинник м'яко лічить пелюстки. Пітьма заварює нічний янтар. Згортає день вже вицвілі казки І бережно кладе у свій футляр. Ми ліхтарі, що світять крізь туман Застиглих сліз, які спалили мох. Загоївся вже кожен давній шрам, І цей затишний вечір — лиш для двох. Ми слухаємо, як росте трава Під каменем розкришених образ. Час розчиняє межі і слова І теплим бурштином вкриває нас. Душа, мов ковдра, виткана з розмов, Укутує відлуння серед тиш. І світ навколо завмирає знов, Поки ти поруч солодко сопиш. Час-птах склював

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Зате ти є!

Зате ти є! Далеко, проте є в житті моєму, Віднині відстань втратила вагу. Я розібрала по шматках дилему Та вирізала з серця я тугу. Мені не треба більше ближче чи інакше — Я вивчила цей простір на зубок. Ти є у всьому, і цього тепер достатньо. Тепер ти будеш в кожній з моїх строк. Я вже не хочу поруч опинитись, Бо ти і так закладений в мені. Лиш варто на хвилину зупинитись — І голос твій, як ехо, в голові. Ти знаєш, я, здається, вперше суть збагнула: Не кожен, хто далеко, — той чужий. Ти просто вже части

Автор Ірина Ковальчук

Читати повністю

Уві сні

Уві сні приходить образ твій,не важливі йому ні кілометри,ні сотні доріг Він такий рідний,теплий - неначе у житті Але світанок нас знову розлучив. Мені б тебе відчути ще хоч на мить Та день після сну мене без тебе залишає Як ці сотні доріг - що мою душу розривають Дорога зірками до тебе всипана Що душу ранять мені, І дилячись на них Я очі бачу твої,ясні, блискучі ,ті що сили для життя додають мені І в голубизні очей тих я хочу потонути,відчути їх усі аби зорі з дорогами не розлучали душу мою

Автор Руда

Читати повністю

Прощання з рідним краєм

Мій рідний край з тобою я прощаюсь І вже навряд чи, я до тебе повернусь Може колись, блакитним небокраєм Всім серцем я до тебе пригорнусь. Лише в думках і заповітних мріях До тебе лину й повертаюся щодня, А ти прийдеш до мене в сильних зливах, Й веселкою ввійдеш в моє життя. І я лише на мить заплющу очі І полечу як ластівка в свій дім З яким прощатися душа моя не хоче, Бо все життя моє з дитинства було в нім. Змахну навіки я з душі пекельну втому Вдихну повітря чисте і забуду біль, Лишу назавжди в серці пам’ять

Автор Іщенко Ірина

Читати повністю

Біль

Зненацька біль запала в мою душу І сумом мої очі огорнула, Хочу здолати муку і не зрушу Вона вже глибоко пірнула й потонула. Не бачу більше як палають зорі І місяця, що в небі сходить тихо. Думки мої не втішні, та суворі Торочать мені лихо, лихо, лихо. Ні я не хочу бути в їх полоні Все буде добре, серцем відчуваю. Життя моє у мене на долоні. Куди поверну, там і заблукаю. А почуття, вони такі мінливі Охоплять, як тайфун, що в океані. Піднімуть хвилі вразливі й жахливі, А потім, стихнуть, зникнуть у тумані. І ціл

Автор Іщенко Ірина

Читати повністю

Молитва за дітей

Боже помилуй, боже прости Щиро прошу діточок захисти, Боже, дай спокій нашій землі, Скільки людей вже покоїться в тлі. Боже всесильний біду відведи, Бродом безпечним нас проведи, Воїнам нашим допомагай, А супротивникам - розуму дай. Кожна дитина – щастя родини, Наше майбутнє, гордість країни. Важко матусі без доньки, без сина. Прошу, бережи діточок України. @Галина Матус, 2026

Автор Галина Матус

Читати повністю

Похмурий Львів...

Заплакали хмари холодним дощем — Їх важкі сльози стікали по плечах... Не зігріюся вже під мокрим плащем — До щему стиснулося серце в грудях... Похмурий Львів, як досвідчений лев, — Такий гордий, красивий, суворий... Навколо чутно антропогенний рев... А я йду — мокрий, голодний і хворий...

Автор Maks DrevoSad

Читати повністю

Жінка-натхнення

Жінка-драма. У очах поглядом не обмане. Жінка-воїн. Не здасться, щоб там не сталось. Жінка-коріння. Дає життя-дитя. Жінка-злива-весна. Душу печаллю заллє. Жінка-мовчання. Серце в грудях стискає. Жінка-гроза. Свого доб’ється попри все. Вона — натхнення. З неї черпають енергію. Вона — світло. Попри безнадійну темінь. Жінка-маяк. Попри зневіру й безсилля. Опущені кути очей. Борозни на обличчі на ранок. З малечею на руках. Жінка-привид. Вона приходить у снах. Жінка-годувальниця. У її грудях тепл

Автор Марʼяна Вакула

Читати повністю

Ця війна

Спогади про життя складні, нещастя за війни глибоко поранили ,очі його нещасні в глибині душі, плакав до втрати свідомості, убила війна змусила падати навколішки , а наші побратими де, де наші братики, батьки, сини... де усмішка наших сімей. чому наші мами плачуть вночі , сестри на мітинг їздять ,тільки відповіді немає і прізвища немає його, а сльози біжать, і час біжить і нічого не змінилося з цього дня, коли я тебе втратила

Автор Домініка

Читати повністю

самоіронія

світло кімната зачинені двері. ​книга, диван і плечі роздерті, ручка в руках. ​бажання щоденне не втратило силу навіть в відразу, стало сильнішим, ніж було на початку. ​і слово передать не зможе відчуття цілої втечі від думок свого лаштунки. ​все це просто іронія жартів, все це лиш обман простої моралі, все це лиш мораль не гарної казки, ​яку всі ми читали, дивились і знали, мов всі ці слова, що заплутанні. марно. не мають суті й якогось початку. ​розумне завершення не знайдеш ніко

Автор Аніта Артюх

Читати повністю

УЖЕ СВІТАЄ

Вже тиша там... і тут... довкола... Година ночі... спить кварта́л... Лише́ одна не спала втома, А місяць бачив і мовчав. Спить вітер --- шелесту не чути, Птахів не видно, спить усе, Як сон про неї міг забути? Уже світає --- він не йде. 30.09.2026.

Автор Ганна Зубко

Читати повністю

Неподільне коло

Я просочилася у вени ртуттю, Ти не забудеш вже мене ніколи. Ми стали єдністю — одною суттю, Замкнувши гостре, неподільне коло. Я впала в сни твої важким оксидом, Де замість кисню — присмак хризантеми. Наш спільний простір пахне антрацитом І спалахами спаленої схеми. У венах чуєш мій далекий шепіт І в кожнім шумі, що приносить вечір. Там перетворюється він у скрегіт, Який ламає тихі рими й речі. П’єш спогади про мене, наче каву, Що залишає на губах безсоння. Наш кожен дотик — це химерна вправа,

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Є люди як дім

Є люди як дім — такі затишні й теплі. Вони наче ковдра, перина м’яка. З ними не треба прикидатися іншим, з ними напруга неначе зника. Є люди як тиша — вони так лікують, і смуток зникає, й тривоги нема. Вони непомітно гоїти вміють усе, що роками пекло крадькома. Є люди як чай у вечір холодний. Вони наче спокій без жодних умов. З ними постійно так легко на плечі, вони як глибока і справжня любов. Є люди як сонце — без них неможливо. Коли вони поруч — зникає пітьма. Є люди, з якими т

Автор Ірина Ковальчук

Читати повністю

Залежність

Ти знову в моїй голові, Сидиш там, неначе прокляття. Я хочу згасити цей біль, Та ти у думках — безкінечне багаття. Ти вростаєш під шкіру плющем, Ти — моя найсолодша отрута. Я вмиюсь киплячим дощем, Та ніколи не зможу тебе я забути. Ти знову замкнув всі ходи, І я за тобою в дурмані по колу. Втікати далеко й замести сліди, Та я добровільно спускаюсь додолу. Ти знаєш, що ти мій закон? Мій вирок, мій кисень, мій панцир! Для тебе я вся — назавжди, без умов, Лиш видай мені свій лікуючий пластир. Т

Автор Ірина Ковальчук

Читати повністю

Осінній ліс шепоче

Осінній ліс шепоче про тебе, А ти все читаєш поезію Гете. Кохання, зітхання і радість буття Знову пробуджує тихе життя. Листя кружляє і пада додолу, Вкриваючи стежку до рідного дому. А вітер гойдає пожовклі гаї, І тихо співають про щастя вони. 27.09.2026, Благовіщенська

Автор Івушка Моргентал

Читати повністю

Двадцять перше, мала.

А з чого ти взяла, що тобі хтось щось зобов’язаний? Ну, віддала себе на максимум… Твої проблеми. Двадцять перше, мала. Тут до тебе ніхто не прив’язаний. Приросли до голів у фальшивих цариць діадеми. Ти звикай, дорога, бо вода пресвята тут— віскі. Й кожен сам собі Бог, і диявол — так теж буває. І ти з часом будеш гордо іти по-англійськи. Двадцять перше, мала. На кохання тут часу немає.

Автор Христина Марищук

Читати повністю

Ліричні вірші українською мовою — поезія почуттів, настрою та душевних переживань

Ліричні вірші — це поезія, у якій на першому плані перебувають людські почуття, внутрішній світ і тонкі зміни настрою. У таких творах автори говорять про радість і смуток, надію, самотність, любов, спогади та моменти, які залишають слід у серці. Якщо ви шукаєте красиву українську лірику для читання, натхнення або особистої добірки, цей розділ допоможе знайти поезію, близьку за настроєм.

Українська лірична поезія вирізняється мелодійністю мови, образністю та здатністю передавати складні переживання простими, але точними словами. Один вірш може нагадати про важливу людину, інший — повернути до особливого дня, а ще один допоможе назвати почуття, які складно пояснити в розмові. Саме тому ліричні твори читають не лише заради рими, а й заради емоційного зв’язку з автором.

Які ліричні вірші можна знайти

У добірці доречні поезії про кохання та розлуку, родинну близькість, красу природи, плин часу, мрії, надії й роздуми про життя. Тут можна знайти як короткі ліричні вірші, що легко запам’ятовуються, так і більш розгорнуті твори з глибоким змістом. Кожен читач може обрати текст відповідно до власного настрою — від світлого й ніжного до задумливого та меланхолійного.

Читайте українські ліричні вірші на i2.com.ua, відкривайте нові імена та зберігайте поезію, до якої хочеться повертатися. Це добірка для тих, хто цінує щирість, красу українського слова й літературу, що торкається душі.