Проснувся ліс, він шле нам поцілунки,
Він любить нас, кохає нас й природу.
Ми бачимо припливи і через лаштунки,
Завдячуємо за життя й погоду.
Ліс знає все: історію, добрóти, медицину;
Спостерігай-но сам красу ту часу плину:
Ми всі живі, бо ліс так захотів
І кожен день святкуєм поготів.
Колись я думав, ліс – це наша воля,
Та думка замінилася одразу.
Ми – воля лісу, така є наша доля.
Не слід сприймати як образу.
Течія часу, а ліс і не змінився;
А ми – зістарилися, вмерли.
Та я і сам на землю влігся,
Відчув чудес природи перли.
