Мама

серед чужих
на очах
зацвитАє туман

порожнечу скрадає
тамує біляво
й
ховає лунУ
в
темний міх
і
волошки розпущені
в
шовковім житі

нерозкришене небо
в
розплетені коси

роса
кров
коса

роса
в кОсу
шепіт
під дАхом
над стелю
ховає коваль

І
за шелестом листя
дрімає

роса
кров
коса
і
лунА
через міх

три волошки
розсипані
в
жито

І темно на світі
бо
ніч чиЯсь
ходить довкОла колиски
й
горе
як гори
вві сні

ці пісні
і
пустує забава пригнічена

І
лИше одна
на ввесь світ
все чекає

красиво сива жінка

Мама
<br>ХРЕСТОСЛОВ