Мені наснився дивно гарний сон,
Що тиша розлилася над полями.
І не сирена — дзвонів передзвон
Лунав нарешті поміж молитвами.
Я бачила, як вершники весни
Вертаються до рідного порога,
Як більше не здригаються світи —
Скінчилася зруйнована дорога.
А небо чисте, як випрана шаль,
І жодної хмарини диму й болю.
Розвіялась безвихідна печаль,
Лишивши Перемогу нам і волю.
Сміялись діти, цвів вишневий сад,
І мирний ранок стукав у віконце.
То був найкращий в світі зорепад —
Над Україною зійшло спокійне сонце.
Прокинулася з присмаком надій,
Із вірою, що сон той — віщування.
Іде вже Перемога крізь світи,
Щоб стати правдою, не сподіванням.
14 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
