Не буду розкидатися словами
І часу гаяти не буду з вами,
Бо я тут зовсім не для красоти…
Мені не вистачає доброти.
Хизуються розумністю розумні,
Хоч більшість їх ідей отруйні
І приведуть наш світ до пустоти.
Мені не вистачає доброти.
І нетямущих більше, ніж багато.
Вони свої руйнують й наші хати.
Їм тіки би набити животи.
Мені не вистачає доброти.
І егоїзм ненавиджу і заздрість, –
В мені вони породжують ненавість.
Успішних всіх би вішав на хрести.
Мені не вистачає доброти.
Багатих я ненавиджу окремо
І ними побудовану систему.
І відвертає геть від бідноти.
Мені не вистачає доброти.
Також претить жорстокість цього людства
І не зношу прояви боягузтва –
Усіх таких саджав би на костри.
Мені не вистачає доброти.
Терпіти я не можу всіх розутих, –
Мені на них противно навіть чхнути.
Ненавиджу і тих, хто у взутті.
Мені не вистачає доброти.
От якби зникло раптом цеє людство –
Одразу припинилося б паскудство…
Але нехай залишаться коти!
Мені не вистачає доброти.
<br>Остап
