Ми розумом народжені,
Ним будемо поховані,
Щоб знову відродитися,
Знов в коло це увійти.
І поки ми існуємо —
Знаннями б нам напитися,
Які разом із людством
Ми в космосі знайшли.
У світ із океаном знань,
Несемось по стежині Бога,
З усіх куточків Всесвіту німого,
У черево душі Солярісу* живого.
Ми човники в міжзорянім порталі,
Ми збирачі кристалів знань,
Всесвітньої мережі поглинань,
Всього розумного, щоб існувати далі.
У цьому всесвіті ми зовсім не одні,
На зоряних шляхах ще має розум бути.
Десь також він живе, у зоряній імлі,
Його надій нікому не забути,
В кристали знань свій розум оправляє,
І всі свої знання у Всесвіт віддає.
Ми не одні — не може того бути,
Занадто неосяжний весь космічний світ,
Ми розумом народжені, його ми малі діти,
Що в океані бур отримують свій звіт.
Ми діти Всесвіту, Солярісу живого,
Ми діти розуму прямуєм до нового.
16.12.2025 Роздуми
