Ти тяжко працював, дідусь,
Дякую за всі твої зусилля.
Ти нас любив, не поперхнусь,
Не зупинялось твоє рілля.
Ти завжди був найкращим у речах,
Твої руки – златом оповиті.
Лиш у мене ще є страх –
Втрачу всі з тобою миті.
Ти завжди ховаєш руки
Від нас після тяжкого дня.
Не говориш про усі муки,
Коли нагорі судомна зоря.
Твоя посмішка чиста як Крейтер;
Від тебе залишаться надовго акведуки,
Не на заваді лихий катетер;
Зараз виростають живі буки.
Ти для нас як соняшник яскравий;
Нам недоступні твої болі.
Пробач, що забрав тебе лукавий,
Пробач, що не бачили мозолі
