Стоячи на обриві, дивлячись в глибоку даль,
Дивлюсь на безкрайнє море.
Під дощем я чекаю на прекрасний момент,
Тільки закінчився дощ, наче прикрасний.
Стих пронизує яскравим світлом сонця,
Поглядає в даль, і я бачу прекрасне.
Лазурне море, жовті тони тонко пронизують воду, і небо краю стає лазурного кольору.
Тоді в голові думки про те, що прекрасніше
за море.
Можливо гори,
Чи безкрайня земля,
Чи можливо самі яскраві небеса.
В той самий момент я зупинився, нерухомий.
Скільки часу пройшло, не знаю.
Море, чи є щось прекрасніше за море на цьому світі?<br>Володимир Дьоміч
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
